Ейфорія бігуна: правда чи міф

Ейфорія бігуна та задоволення від бігу

Ейфорія бігуна викликає суперечки у біговому співтоваристві та у науковому світі с 70-х років минулого століття. Спробуємо розібратись чи дійсно приносить біг справжню радість чи це поширений міф.

Термін «ейфорія бігуна» не випадковий – саме бігуни-марафонці найбільш часто говорять про переживання незвичайного відчуття підйому та радості, які виникають в другій половині забігу та здатні приглушити біль та втому.

Як проявляється ейфорія бігуна

Це явище часто переживають спортсмени, які займаються циклічними видами навантаження: бігуни, лижники, велогонщики. Відчуття виникає в ході тривалого та неперервного тренування на фоні пришвидшеного дихання.

Ейфорія бігуна проявляється як раптове відчуття щастя, радості, віри у власні сили, легкого сп’яніння та наркотичного «кайфу». При цьому піднімається настрій, приглушуються біль, втома, голод.

При тривалих та інтенсивних тренуваннях до ейфорії бігуна виникає толерантність. Навантаження, які раніше викликали відчуття душевного підйому, з часом припиняють спричиняти подібне явище.

Причини виникнення ейфорії бігуна

Популярність бігу на довгі дистанції постійно зростає. Цей факт спонукав фізіологів звернути увагу на процеси, які протікають в організмі спортсмена при тривалих навантаженнях.

Одна із перших версій, що пояснює явище ейфорії під час бігу, полягала у гіпоксії мозку. І дійсно, в процесі тривалого фізичного навантаження при поверховому частому диханні мозок відчуває дефіцит кисню, що може спровокувати зміни у сприйнятті довколишнього середовища. Але згодом виявилось, що насправді механізм ейфорії бігуна має набагато складнішу біохімічну природу.

Читайте поради про мотивацію для спорту, щоб нарешті почати займатись.

В 2001 році вчені британського Ноттінгемського університету висунули гіпотезу, що причиною ейфорії стає фенілетіламін – речовина, яка синтезується організмом та має подібний до амфетаміну вплив.

Але вже в 2004 році ще одна група вчених із Технологічного інституту Джорджії назвали можливим «винуватцем» ейфорії ендоканнабіноїдний анандамід, який утворюється в організмі для подолання стресу та болю. За своїми властивостями він нагадує діючу речовину марихуани.

радісний біг на велику дистанцію

Підтвердження ендорфінноої теорії

Американські вчені  у 1970-х роках також з’ясували, що причиною ейфорії може бути опіантин μ-рецепторів в головному мозку. Саме тоді на перший план вийшла ендорфінна теорія виникнення ейфорії бігуна.

Ендорфіни – гормони гіпофізу. Їх часто називають «гормонами щастя». Саме з потужним викидом ендорфінів  пов’язують появу незвичайного піднесеного настрою.

Протягом довгих років вчені не могли експериментальним шляхом підтвердити взаємозв’язок рівня цих гормонів  з проявом ейфорії бігуна. Основна перешкода полягала в методах дослідження – єдиним способом перевірити рівень гормонів була спинномозкова пункція, яку треба було зробити спортсмену до забігу та після, що важко здійснити. Лише з появою сучасних методів сканування з’явилась можливість пролити світло на біохімічні процеси, які відбуваються в головному мозку бігуна.

В 2008 році було остаточно підтверджено, що ейфорія бігуна – результат великого вибуху ендорфінів в організмі. Група вчених з Німеччини опублікувала в науковому журналі Cerebral Cortex статтю в якій були представлені результати дослідження рівня ендорфінів до та після забігу.

Дослідники застосували метод сканування мозку за допомогою позитронно-емісійної томографії в поєднанні з речовинами, які дозволяють виявити рівень ендорфіну в мозку.

Спочатку десятьом спортсменам провели ПЕТ-сканування та психологічне тестування. Згодом проводилось двогодинне тренування, після якого сканування провели повторно.

За результатами дослідження, рівень ендорфінів за годину тренування значно підріс. Ендорфіни посилили роботу рецепторів в тих ділянках мозку, що зазвичай відповідають за емоції (лімбічна та префронтальна зона). Таке дослідження підтвердило головну ендорфінну теорію виникнення ейфорії бігуна.

Люди залежні від бігу?

Сьогоді вчених хвилюють нове питання: чи існує взаємозв’язок між захопленням бігом та схильністю до «ендогенного морфінізму?».  Існує гіпотеза, що в марафон полюбляють пробігати люди, які первинно схильні до отримання «кайфу» від бігу на наддовгі дистанції. Згідно з іншим припущенням, людина первинно була створена бігуном і лише комфортні еволюційні умови послужили причиною відмови від повсякденного багатокілометрового бігу, а значить: ейфорія бігуна – це ніщо інше як механізм виживання, природна винагорода за витривалість.

Отже, якщо пробіжки здатні приносити людині радість та задоволення, то їх можна використовувати як ефективний спосіб профілактики пригніченого настрою. Тому, якщо через деякий час з початку пробіжки ви раптом відчуєте задоволення, то знайте: ви точно входите в число тих щасливчиків, кому біг може приносити радість.

Найкраща подяка автору за статтю - репост в соцмережах!

(Оцінок ще немає)

Залишити коментар

avatar
  Subscribe  
Повідомити про