Притча про овочі

Хлопчик чотирьохрічного віку совається на лаві в електричці і відчайдушно базікає ногами.

Все видає його крайнє обурення: і стиснуті маленькі кулачки, і розкриті для сліз великі очі, і нетерплячі короткі репліки, якими він перериває свою старшу супутницю.

Молода жінка, очевидно мама хлопчика, з виразом читає йому похмуру сцену з казки: «Чіполіно, Чіполіно, синку! – кликав, розгублено озираючись по сторонах, бідний старий, коли його вели солдати…».

– Все, годі! – обурення хлопчика, ймовірно, досягло межі. – Чому ж вони терплять?!

– Ну, у принца Лимона велика охорона, армія… – мама розважливо розгладжує сторінку.

– Але ж інших більше! Їх же багато! – хлопчик в розпачі б’є маленьким кулачком по книжці, і вона закривається. – Чого ж вони?!

Мама, злегка налякана такою бурхливою реакцією сина, намагається підібрати заспокійливу репліку, коли чоловік навпроти відривається від своєї газети і, глянувши поверх окулярів на революційно налаштованого хлопчика, голосно і виразно промовляє:

– Тому що вони овочі. Це про овочі казка…

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Найкраща подяка автору за статтю - репост в соцмережах!

(1 голосів, оцінка: 5,00 з 5)

Залишити коментар

avatar
  Subscribe  
Повідомити про