Мене цікавить все, що пов’язане з бунтом і хаосом: правила життя Джима Моррісона

цитати Джима Моррісона

Ми зібрали для читачів UWay цитати Джима Моррісона, легендарного фронтмена гурту The Doors. Ці вислови найкраще характеризують світогляд культового музиканта, тому вони водночас можуть вважатись і правилами його життя. 

Цитати Джима Моррісона

Мене цікавить все, що пов’язано з бунтом, безладдям, хаосом, і особливо з діяльністю, яка виглядає як нісенітниця. Мені здається, що це шлях до свободи.

Ніщо так не видає людину, як те, над чим вона сміється.

Мені б хотілося започаткувати власний театр. Це дуже цікаво. Хоча мені все ще подобається співати.

Я занадто жадібний, чим більше — тим краще. Я б хотів, щоб вдома у мене валялися золоті злитки, просто щоб були.

Поезія близька мені, тому що вона вічна. Поки на світі живуть люди, вони будуть пам’ятати слова і поєднання слів. Ніщо не виживе в голокості, тільки поезія та пісні.

Якщо ти повторюєш весь час одне і те ж, це рано чи пізно всім набридне. Хто захоче слухати про революції 24 години в день?

Релігія — це щось на кшталт філософії, якої ти присвячуєш більшу частину свого часу. Це можуть бути наркотики, алкоголь, гроші, література. Релігія — це те, про що ти думаєш і над чим працюєш найбільше.

Я думав, що стану письменником, або соціологом, ну або драматургом. А потім написав свої перші 5-6 пісень — я просто записав те, що виконувалося на фантастичному рок-концерті, який відбувався в моїй голові. А коли я записав ці пісні, довелося їх заспівати.

Мене цікавить все, що пов’язано з бунтом, безладдям, хаосом, і особливо з діяльністю, яка виглядає як нісенітниця. Мені здається, що це шлях до свободи.

Музика – твій єдиний друг, до самого кінця

Можете називати нас еротичними політиками. Ми — група, що грає рок-н-рол, ми — група, яка грає блюз, ми просто група, але ми ще й набагато більше. Концерт The Doors — це відкрите засідання, скликане нами для драматичних дискусій і розваг. Виступаючи на сцені, ми беремо участь у створенні світу, і ми святкуємо це з публікою, яка зібралася. Це скульптура тіл в дії.

Музика вивільняє мою уяву. Коли я виконую свої пісні на публіці — це драматичний акт, але не просто гра в театрі, а соціальний акт, реальна дія.

Це політика, але наша сила — в сексі. Наші концерти — це політична взаємодія, зав’язана на сексі. Секс виходить від мене, потім переходить до зачарованого колі музикантів на сцені. Музика досягає аудиторії і взаємодіє з нею. Люди йдуть додому і взаємодіють зі своєю реальністю, а потім з цією реальністю взаємодію я, так що вся ця секс-історія стає величезним згустком енергії і пристрасті.

Я граю на маракасах. Можу зіграти пару пісень на піаніно — мої власні твори, так що це не зовсім музика, просто шум. Я б хотів навчитися грати на гітарі, але наразі душа не лежить.

Наші кращі виступи були в клубах. Концерти — це, звичайно, добре, але там виникає це відчуття натовпу, яке не має нічого спільного з музикою. У клубі все інакше, слухачі бачать, як ти потієш, а ти бачиш, як вони потіють. І немає ніякої фігні.

Музика розпалює темперамент.

По цей бік дверей

Існує відоме, і існує невідоме, а між ними двері.

Мене дуже хвилює одне питання. А що поганого в тому, щоб бути товстим? Жахливо бути худим і легким, вітер повіє — і вас віднесе. А жир — це дуже красиво.

Люди бояться свободи, вони тримаються за свої ланцюги. Це дає їм відчуття безпеки.

Здається, я сказав, що мої батьки померли, — жартома. У мене ще й брат є, але я вже рік його не бачив. Я ні з ким з них не бачуся.

Позбавлення людини свободи починається з самого народження. Суспільство, батьки — всі відмовляються надати свободу, даровану вам при народженні.

Про звички

Я обожнюю пити. Але не можу ж я пити молоко, воду або кока-колу. Це все зіпсує. Щоб обід або вечерю був повноцінним, потрібно пити пиво або вино.

Свій перший вірш я написав десь у п’ятому-шостому класі. Він називався «Поні-експрес».

Це схоже на партію в азартні ігри. Ти йдеш увечері випивати і не знаєш, де опинишся на наступний день. Може, все буде добре, а може, все закінчиться повним кошмаром. Це все одно, що кидати кості.

Коли я вчився в старших класах, у мене була купа записних книжок. З якоїсь безглуздої причини — а може, це був мудрий вчинок — я їх викинув. Немає нічого, що я хотів би отримати більше, ніж ці два-три блокнота. Я навіть думав піти на сеанс гіпнозу або прийняти тіопентал натрію, щоб згадати — адже я писав в них ніч за ніччю. З іншого боку, якщо б я їх не викинув, я б ніколи не написав нічого оригінального, оскільки там були в основному речі, про які я чув або читав, типу цитат з книг. Я думаю, що якщо б я від них не позбувся, я не був би вільний.

Про почуття та біль

Чим більше ворожості — тим краще. Протистояння — це нова дружба.

Любов — це сон. Сни — це справа хороша, але не дивуйся, якщо прокинешся в сльозах.

Любов ранить, почуття викликають тривогу. Люди навчені тому, що біль небезпечний. Як вони можуть мати справу з любов’ю, якщо бояться відчувати?

Внутрішній біль, пережитий в самоті, набагато страшніший, ніж біль, який можуть заподіяти тобі інші.

Люди бояться смерті навіть більше, ніж болю. Це дивно. Адже життя набагато болючіше від смерті. Коли ти помираєш, біль закінчується.

***

Ніколи не знаєш, коли тобі доведеться виконати свою останню пісню.

Джим Моррісон помер в 1971 році у віці 27 років.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Найкраща подяка автору за статтю - репост в соцмережах!

(1 голосів, оцінка: 5,00 з 5)

Залишити коментар

avatar
  Subscribe  
Повідомити про